Я у минуле оглянуся,
І в спогади свої пірну.
А зними в молодість вернуся.
Свій сум на радість поверну.
Прекрасить посмішка обличчя.
Розгладить зморшки на чолі.
Озерна,Гуйва,межеріччя,
Де ми пасли коней малі.
І щастя повні оченята,
Неначе справжні козаки.
Через обору,дибки стати,
І мчать на горб,до Лясівки.
А потім із конем у воду,
Бо так хотілося купатись.
Та не шукаємо вже броду.
Ну що з козаком може статись?
Набравши в пазуху гороху,
Мчимо назад щоб не піймали.
І не боялись анітрохи,
Лиш коні куряву здіймали.
А дивний птах,в повітрі змій
Чудова забавка дитяча.
Ти повернуть туди зумій,
Де слава поросла козача...