Т-подібним півроздертим розтином
Розчахнулась душа навпіл.
Сирий,мов ідеї без втілення,
Лине діагоналлю дощ твоїх
Настроїв,щирий,мов перша
Любов,без псування від
Очікування трансформованих змін.
Ім'я ж цього чоловіка без
Відбиття у дзеркалі-
Перелицьоване,заціловане
Пестощами хижих жінок,
Що протяжним олійним голосом
Шепочуть: "Теофіл".
Хоча зрадником був успадкованим,
Маловіром серед мільйонів вір,
Але враз у добу знервовану,
Надто страчену від озлоблення,
Де ніхто не чув про мир,
Ця людина замість знедолення
Віддала частину себе
Для першоідеї Любові та світорозбудовування,
Де ім'я його - надто видиме, надто радісне-
Боголюб- Теофіл.
