Коли у 11 років
Чекаєш ти листа
Із замку на горі високій,
Що принесе тобі сова
Ця мить, здається, сама класна
Але не здійсниться вона
Вже у 15 ти говориш:
"Фігня! Не вірю! Не існує!"
Але в душі ти ще надієш
Що хтось тебе таки почує.
Почує як ти перед сном
Читаєш книжку знову й знову,
Як сподіваєшся що завтра,
Сову побачиш в себе вдома.
Тобі вже 20, ти дорослий.
Забув про казку, магію, книжки.
Одного разу
Прибравшись вдома вдосталь
Знайдеш в пилюці ящик старий.
І впаде серце аж в коліна.
Ти візьмеш книжку
Сядеш біля каміну,
Й почнеш читати у домашньому затишку.
І ось ти знову ринув в той чарівний світ.
