Щасливиця!Бо стільки в мене є:
Велике сонце і пресинє небо.
Ви знаєте,напевно-все моє!
А що мені для щастя більше треба?
В руках-синиця,а журавль-в душі,
Та скільки їх літає,мають крила!
Коли без сили падаю-тоді
Гойдає Бог в долонях.Напросила
Для себе тої долі,щоб писать.
Та я навчуся,стану я найкраща.
Мені би тільки істину пізнать,
Тих помилок є досить,щоб навчаться.
В коханні не зневірюся,нехай
Його у мене зовсім тай не має.
Бажаю,щоби в інший-через край,
Про мене Бог завжди не забуває.
Бажаю,щоби більше доброти
Було у людських душах завжди,завжди...
Тай ходить день навколо самоти,
Вишукуючи навіть у ній правди.
Стояла ніч,тупцюючи на днях,
Включала похвилинно бліді зорі.
А хтось в терновоскривлених вінцях
Все дякував своїй найкращій долі.
Стояла ніч,тупцюючи на днях,
Включала похвилинно бліді зорі.
А хтось в терновоскривлених вінцях
Все дякував своїй найкращій долі.- Бере за душу!
Дякую!
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
