Я не мушу казати красиве
Лиш заради красивих ідей,
Навпаки...
Може станеться диво?
Бог помилує грішних людей
І до світлої мрії одразу
Нам залишиться крок...
Але я
Мабуть зможу забути образу,
Бо мій злочин - то віра моя!
Розірвати, розбити, розкрити
Смутку сірого шибки скляні,
Щоби вільним у світі цім жити!
Я - не я,
То ж признайся собі,
За вікном розцвіли знову проліски,
Поступайся і плинь у життя...
Так, я зможу,
Хоча трохи й болісно,
Бо мій злочин - надія моя!
Хай стікає до долу все темне,
Бачу знак, що палає в горі,
Боже милий,
Все це не даремно!
То вогонь мого серця зорі?
Ще не все не написано й змовчано,
В жилах рима вирує не гірш,
Я ж - молюся,
Неначе наврочено,
Бо мій злочин - то лірики вірш?
Певно мушу сказати несказане,
Мов останній і дивний мій крок,
Що свідомо
Коханням був вражений
І щоночі літав до зірок,
Неймовірної сили духовності
Має вигляд планета Земля...
Я пробачив,
Все інше умовності,
Бо мій злочин - це тільки сам я...
11.03.2013
Мені бракувало сьогодні цього вірша! Просто космічна глибинність!..Вражаюче вдалий рефрен останнього рядка!..Ніби очистилась... А відносно злочину абсолютно солідарна з попереднім коментарем Анатольевича
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Я думаю, у каждого или у каждой есть что-то вроде навозной лопаты, которой в моменты стрессов и неприятностей вы начинаете копаться в себе, в своих мыслях и чувствах. Избавьтесь от нее. Сожгите ее. Иначе вырытая вами яма достигнет глубин подсознания, и тогда по ночам из нее будут выходить мертвецы."
Стивен Кинг
А очищаться будем лирикой Любви....
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Мы браним себя только для того, чтобы нас похвалили."
Франсуа де Ларошфуко
А якщо начистоту, то, мабуь, це такий своєрідний метод самозахисту: підвищені вимоги до себе самого, щоб ніхто інший не міг пюнути в спину... А бажаючих це зробити предостатньо....
А відносно злочину абсолютно солідарна з попереднім коментарем Анатольевича 
А думки?
але чому Ви є злочином?!
