Не забирай надію - то останнє,
Котел життя - в нім вибору нема.
Кусає душу доля, мов піранья.
То де ж твоя, Спасителю, рука?
В дитинстві чашу піднесли медову
На вірність Богу – тільки не попам,
І під бурхливе рокотання грому,
З хрестом в руці молився образам.
Сміється доля, що у марафоні
Життєвих зльотів й страму забуття
Боровся, як один у полі воїн,
Під усміх незворушного попа.
Сумнівні дні, сумнівна віра в Бога,
Коли не знаєш: що робити, як.
Та тішиться у Божого порога
Великий бізнес на бандитський смак.
А поруч ми, зневірою затяті,
Хто їм такі? Ні сват, ні кум, ні брат.
Сидить цирульник в божеській кімнаті,
Готовий запізнілих оброблять .
Волає піп, хорали ллються збоку,
Вони Тобі завзято б’ють чолом.
Невже не бачить Твоє світле око
Їх лицемірство під Твоїм вікном?
Не забирай надію - то останнє,
В котлі життя вже вибору нема.
Кусає душу доля, мов піранья,
Нам так потрібна праведність Твоя!
