друга редакція,
під патронатом Ярослава Чорногуза
Найкращі вороги з колишніх друзів,
Приховану твою розкриють суть,
І швидко й залюбки по всій окрузі,
Про тебе чорну славу рознесуть.
Потрібно придивитись досконало,
Кому й наскільки довіряти тил,
Бо справжніх друзів буде страх як мало,
Якщо струсити лицемірства пил.
Бо друг лишень говорить правду в вічі,
Нехай вона перцева та гірка,
Він скаже – схаменися чоловіче,
Коли ти станеш гірше простачка.
Коли життя твої розправить крила,
Відкриє благодаті чисту вись,
То псевдо - друзі , в заздрості, щосили,
Захочуть скинути тебе униз.
І ті з ким бився ти в одному крузі,
Що заздро успіхи твої пасуть,
Петлю на безневинній шиї звузять,
І розтерзають ніжну твою суть.
У всьому є момент непереборний,
Насправді друзі – тільки дзеркала,
Вони, як ти, у чомусь білі й чорні,
І дії їх, твоїх думок слова.
перша редакція
Найкращі вороги з колишніх друзів,
Вони прекрасно знають скриту суть,
І швидко й залюбки по всій окрузі,
Про тебе чорну славу рознесуть.
Тому потрібно вибирати краще,
Кому й наскільки довіряти тил,
Насправді друзів мало настоящих,
Якщо стряхнути з них знайомства пил.
Бо тільки друг говорить правду в вічі,
Нехай вона перцева та гірка,
Він скаже – схаменися чоловіче,
Коли ти станеш гірше дурачка.
Коли життя твої підріже крила,
На собі без вагань потягне в вись,
Знайомі навпаки зачнуть щосили,
Старатись затягнути тебе вниз.
Минулі вороги найкращі друзі,
Вони сприймають твою справжню суть,
І без вагань й питань, усій окрузі,
В війні пекельній горло розгризуть.
