Ти сьогодні приснився мені,
І тріщали надворі морози.
І не мерзли чомусь мої сльози.
Ти сказав,що прийдеш навесні.
А я заміж збиралась.А ти
Говорив,що з ним буду щаслива,
Я дивлюсь-а на дворі вже злива.
Я хотіла сказати:
-Не йди.
І не можу вві сні говорить,
Лиш протягую руку і душу.
-А ти знаєш-я йти уже мушу.
Ти прокинешся.
Ще одна мить,
І назавжди від мене підеш,
І в житті я залишусь без тебе.
Так хотілось почути:
-Не треба.
Бо мене більше ти не знайдеш.
Та прокинулась.Сукню вдягла,
Черевички рожеві я взула.
Я тебе уві сні вже почула.
Ось і сукня моя,і фата.
Наречений стояв біля мене,
і сварив:
-Черевички які?
-Черевички рожево-бліді.
Я не знала,що білі лиш треба.
Я чекатиму знов лиш вві сні,
Що прийдеш,що зупиниш весілля,
Розірвеш сукню ти на ганчір*я.
Уві сні я не зраджу тобі.
А сьогодні весілля моє,
І до ночі годин ще дванадцять,
Щоб вві сні в тебе лиш закохаться.
А весілля зі мною чуже.
А ти навіть вві сні забував.
І цілує мене чоловік.
І здається-так буде весь вік.
Ти кохання мого не чекав.
Я почула від долі лиш сміх,
І лежу з чоловіком у ліжку,
Не читає він про Білосніжку,
І його не кохаю.А гріх
Той за мною котився години,
Ти чекаєш,що інший прийде,
І тебе назавжди забере.
І ви будете дуже щасливі.
Ти вже в сни не приходиш мої,
Хоч молюся за тебе я Богу,
Хоч вимолюю в нього лиш змогу,
Щоб бути з тобою у сні.
На все воля Господа та іще час розставить усе на свої місця, і сни, збурені підсвідомостю, проясняться. 
Дякую.
