Уночі я сумую нестерпно
Та не знаю, що буде зі мною
Якщо образ твій з пам'яті стерти
Це забути, як бути собою...
Ти скажи, ну як можна забути
Твої очі, наповненні ласкою?
Приписати моменти в "минуле"
Де я плутав реальність із казкою?
І чи можна забуть ті долоні
Що сплітались із мо́ їми пальцями?
Ніжний погляд, як постріл у скроню
Та бажа́на й коротка, на жаль, ця мить...
І як можна вуста позабути
Ті розмови, що йшли до півно́чі?
Всі слова твої - лагідні звуки,
До яких душа лине охоче!
Тихо,тихо тобі прошепочу:
"Я люблю тебе, дівчино мила,
Ти в моєму житті - найдорожча,
Як для птаха його білі крила..."
