– Чуєш, куме, хочеш випить?
– Так немає «манів».
– А давай, щоб заробити,
Злодіїв пійманим.
Гарного велосипеда притягли на люди,
Покинули й поховались.
Що то далі буде?
Досить довго й не чекали.
Не втямки. Де й взявся.
Хап – і ходу.
– Ах ти клятий!
Ану, відкупляйся!
Щоб міліцію минути, довелось платити.
– Ну, що, куме, ще?
– Та ну ти.
Спробували.
– Йди ти!
Заробіток безвідмовний!
Наживка надійна!
Велосипед – скриня повна.
Мов корова дійна.
Справно платять:
поодинці, а то й колективно.
План зростає, як годиться.
Працюють активно.
Кум подав «рацуху»:
–Варто, щоб і далі крали,
щоб старих клієнтів мати, –
перефарбувати!
Вже ж один синяк-злодюга
попадався тричі.
Зметикують – відлупцюють.
Ще й став могорич їм.
Годі гроші пропивати:
прибуток на бочку!
Купимо новий, щоб мати
ще й резервну точку.
Бо коли поцуплять – пізно
чатувати пильно.
Отоді в нас лопне бізнес,
наче булька мильна.
Що, кортить:
велосипедик не припнутий сяє.
Ризикуєте, напевно…
як грошей немає.
