Самотній старий сидить поруч тебе
і грає на свій лад,
вороння літа
і сонце попадає у перший ряд,
де стоять:
Солдати,
Офіціанти,
Вчителі
Терористи,
всі вони
сперечаються:
«а що,
якби
просто зірки рахувати
присівши
на лавки скорботи
без жодного
пенні,
а поза тим
збиратись
в якісь профспілки?»
«Ні!»,- кричать вчителі
«Так!», - кричать офіціанти
«Ні», - кричать солдати
«Так», - кричать терористи.
І падають бомби
і міста переходять
кордони
світанками
перетворившись
на густе тісто.
