мене пеленали листки
сухі і кістляві нащадки
їх діти бігучі роки
за мене платили податки
я дихав у холод доріг
кричав у безодню асфальтів
це все що тоді я міг
дати голос мого контральто
мене спрямували дуби
до звичного теплого дому
іще не минуло й доби
а я уже грівся у ньому
я грівся в туманах снігах
змерзав заливаючись потом
і поки стояв на ногах
час спокою вкрився нальотом
мене привітали річки
Дністер і Черемош із Прутом
і буків святкові свічки
на торті з життєвим маршрутом
пакунок з шматочками скель
мені вручили Карпати
і довгий рейс Київ-Марсель
усе ж довелось відкладати
я всіяв щетиною гір
волосся вже сивовершинне
я милий домашній звір
і дике життя мені дивне
в печерах нема теплоти
в печерах є тільки самотність
із першими снами мети
із першим шляхом у тривожність
в блуканнях немає людей
в блуканнях є тільки скитання
і моє ім"я Мардохей
в блуканнях немає кохання
у мандрах немає книжок
там є лише книга Ілая
у мандрах їх зміст змок промок
і серце тепло пригадає
та навіть буремні стежки
в пологовий дім нас приводять
і ми знов маленькі клубки
ще ледь дістаємо до носа
й мене принесло ось сюди
у світ чорно-білих фантазій
де витекло море води
й стеклося до мене у тазик
я дивний патлатий малий
ходжу по тому тротуару
єдиний утворюю стрій
з дубами і листям на пару
моя пуповина ще тут
у списку щасливих й живучих
відрізали й вирвався з пут
безпомічний і всевидючий
і мій обривається крок
на лобному місці з хрестами
за долею з болем без мук
і точно що не від какао
реакція вже перейшла
в кінцевий стан реагентів
і моя вистава пройшла
щасливо без аплодисментів
