Як мені тебе забути, як?
Я не можу марно, марно се!
Ти для мене ніби неба знак,
Ти життя моє, життя моє усе!
Лине день, наступний день мина,
З голови мені не сходиш ти.
І вкриваю очі пелена
Над розвінчані, розведені мости…
Ти взаємністю до друга не дихнеш,
Я вдаватиму : " Не треба це мені!"
Хоч за душу так мене береш,
Що ледь стримуюсь крізь сльози в глибині.
Ми зустрінемось на березі Прута,
Кинеш поглядом й одвернешся убік,
І не зрушаться твої німі уста.
Все як вперше, мов й не сплинув рік…
А в мені зриваєш ураган!
Обезтямлений тримаюся на силу -
Бо крізь груди треться ятаган,
Щоб живцем кохання у могилу
Кинути! Не бачити вовік,
Відректися сущого, забути!
Я не можу! Хто таке прорік,
Щоб самому серце проштрикнути?!
Що я втратив, що я загубив,
Що я надолужив і отримав?
Вибач, що погане я вчинив,
Вибач, що кохання к тобі втримав…
Як же можу я забути, як?
Я не здатен - марно, марно се!
Ти для мене неба просто знак!!!
Що те небо завтра принесе?...
18 липня 2008 р.
