|
Я хочу блювати на вас із висоти пташиного польоту!
І не тому, що світ мене дістав, і не тому, що навкруги болото,
І не тому, що хтось мене вбивав...
А просто всі, хто мене чули, не сприймали абсолютно!
Ніби люди, їх мільйони, а в душах в них зовсім не людно!
Я говорила, як до стін, а в відповідь всі усміхались,
все що кажу так наче, зрозуміле всім.
Але відчути біль ви просто не старались!
А може ви і не хотіли, а може вам було байдуже?
А я вмираючи хворіла, тонула в кров"яних калюжах...
І це не жах, це та реальність, яку ви не помічали!
В моїх словах якась банальність, я ними смисл прорізала...
Читайте між стрічками люди, там більше в 100 раз почуттів...
Але на жаль це та отрута, що з інших прислана світів.
Моя свідомість, геть далеко, не така є як у вас,
Мій світ це те суцільне пекло, яке горить, горить ввесь час!
Мені не страшно, лиш болить так сильно і глибоко в серці,
Бо труп, що у мені висить напівживий і ввесь трясеться...
Мені не треба допомога, мені не треба психіатра,
Мені потрібно трішки Бога, щоби дожити хоч до завтра...
А Бог Він взагалі хоч є? Він є? Скажіть мені будь ласка!
Моя душа давно гниє, а на обличчі сіра маска.
І цю гримасу назавжди друзі всі запам"ятають:
Ліва піднята брова, усмішка, очі, що сіяють...
Але ця маска, це пласмаса! Ви душу бачили мою?
Цей світ це, як дитяча казка, а я вигадую свою!
І не запитуйте мене, чого на вас я розізлилась,
Бо зла, по суті, не тримаю. До Бога я щодня молилась
І знала, Він мене чекає...
А хіба смисл є в житті, якщо мене не розуміють й не розуміють саме ті,
що теж задіяні в подіях, що відбуваються в мені?
Тому блювати я хотіла на вас з пташиного польоту!
Мій крик для вас незрозумілий! Та я любитиму вас доти,
Доки буде совість гризти, а серце буде кров качати.
Та нам по течії не плисти, я змушена одна страждати!
ID:
364512
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.09.2012 14:52:43
© дата внесення змiн: 16.09.2012 16:34:27
автор: ЕТ
Вкажіть причину вашої скарги
|
Я в захваті !!! Такий потік емоцій . Так тримати , маю на увазі і в сенсі змістовності 
