Ми тратим час на віртуальних друзів.
Даруємо емоції книжкам.
З близькими ми спілкуємось в напрузі.
І посміхаємось крізь зуби дітям і батькам.
Нас розїдає серіал, реклама,
обіцянка політика нова...
А найрідніше слово-МАМА,
звучить все рідше в наших головах.
Стаємо зомбі із газетним серцем.
А очі активованим вугіллям віддають.
Невже,це все...не хочу далі так я жити...
Я ЛИШ САМА СВОЄ ЖИТТЯ ТВОРЮ!!!!!