Ми тратим час на віртуальних друзів.
Даруємо емоції книжкам.
З близькими ми спілкуємось в напрузі.
І посміхаємось крізь зуби дітям і батькам.
Нас розїдає серіал, реклама,
обіцянка політика нова...
А найрідніше слово-МАМА,
звучить все рідше в наших головах.
Стаємо зомбі із газетним серцем.
А очі активованим вугіллям віддають.
Невже,це все...не хочу далі так я жити...
Я ЛИШ САМА СВОЄ ЖИТТЯ ТВОРЮ!!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496705
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: Марго7