Не зрозуміли. Та хіба в тім річ!
Чи можна зрадить поглядом в прекрасне?
Люблю тебе! Але й собі завчасно
не стану ставить на могилі свіч.
Хіба то зрада - споглядать красу,
хіба то промах, як милує врода?
Життя складне, як надворі погода,
але обман у серці не несу.
Хіба, як квітка пахне у садку
на неї заборонено дивитись,
боготворити досконалість китиць?
Зірвати - так! Бо то є знак гріху.
Я у прекраснім бачу дар Творця,
що так уміло зміг усе зваяти.
Я лиш краси оцінщик у каратах,
я глашатай краси в чужих серцях!
На то вона й краса, щоб нею милуватися! Бо ж навіщо художники малюють, поети пишуть, співаки співають?! А хто того не розуміє, тому можна відповісти словами великого мудреця сучасності міколі яновіча азарєва (все з маленької!) -"Да пошлі ви"!
Чудова Ваша поезія! 
Гарний вірш, мудро 
Здається, це відповідь В. Савелюк?
о как!
