Кожен бачить те що хоче бачити.
Кожен вірить у що хоче вірити.
Позабути любов чи пробачити,
Я повинна сама зрозуміти.
Чи надіятись, чи вибачатися
За надмірне бажання тепла.
У обіймах із сонцем прощатися
Я забути цього не змогла...
Поділити світ пополовині.
Дві душі-у єдине одне.
Та безсмертя знайти не повинні
Ті хто серце віддав за земне.
Та хіба це за гріх-покохати?
Та хіба гріший той хто любив?
Лиш камінній Душі не вгадати
Як в холоднім вогні хтось горів.
Як нестерпно й безглуздо тікати
Коли страх подолати зумів.
І останній свій подих віддати
На кострі єретичних вогнів
За мить щастя любові і ласки!
Перед мудрістю праведних літ
За кінець загадкової казки
Лиш сміливі понесуть одвіт
