Алебастрова ніжна полуда
Накриває мій погляд - дива!..
Я вже знаю, що буде спокута,
І тікати, напевно, пора.
Між сузір'їв червної ночі
Я засну у обіймах неба,
- Пригостити мене не хочеш? -
зовсім тихо спитаю у тебе.
Заморожені очі льоду
розтопили надію святу.
Я боюся тебе, як глоду,
і колючки у нього краду.
Ось вже ніч засинає на ранок,
Заспівали небесні тіла,
Тихий спомин пішов на той ганок,
Де газета чекає нова.
На мосту зацвітає теорія,
Як у формулу ввести мигдаль,
Вже й не пам'ять, а просто меморія
Вишиває, мов голкою, даль.
Ми ідемо туди, де не бачено,
Як голосить на сході співак,
Нашу долю давно кимось страчено,
І художник - то, мабуть, жебрак.
Закохайся у мене, маестро,
В нас ще цілеє літо на двох,
Я лише напишу ритмом престо,
Що посіять на зламі епох..
Ти збереш у долоні малину,
пофарбуєш півсонні вуста..
Я забуду цю дивну хвилину,
Як зустріла тебе неспроста.
ооо...скільки неймовірно чарівних образів.........
особливо "На мосту зацвітає теорія,
Як у формулу ввести мигдаль,
Вже й не пам'ять, а просто меморія Вишиває, мов голкою, даль."
Likera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тобі ще й інші подоалися, я точно пам'ятаю..))
ти теж любиш мигдалевий запах?)
