В далекій, маленькій хатині,
Сидить убога сім'я,
І батько старий промовляє,
"Скоро покину вас я"
"Піду у далекі мандри,
Спокою навіки шукать,
І більш не повернусь додому,
Хатину лиш буду згадувать..."
Та мати на цю промову,
У слід йому відповіда -
"Ти ще не покинув світу,
А вже на перед гада"
"Якби ж то усі гадали,
Та ждали смерті весь рік,
Нічого б вони не мали,
Чекаючи смерті повік..."
