Литаври
Литаври залунали над полями,
Де трави, наче марево пливли.
Нескорені, овіяні вітрами
Сади в селі, старенькому цвіли.
У тім селі, де папороті квіти,
Знайшов в дива закоханий юнак,
У тім селі, де полюбляв крутити
Чорт млина колесо - дивніший з розбишак.
У тім селі, і горе - вже не горе.
Бо ж друг вам допоможе, захистить.
Там небо – вічність, рай, бо неозоре!
Там місяць дивним полум’ям горить
Край цей ще є! Не казка, не билина!
Пропахла пилом вічності трава.
Вертаюся туди немов дитина,
І враз душа мов фенікс, ожива
Щось є у тому спокої і волі.
Омріяна, священна і проста
Шепоче Правда:
Щастя – де над степом
Над хатами, орел вільний літа!
Там лине рідна, материнська пісня,
Розмова тепла, шепіт цвіркунів
Рука в руці, калинове намисто,
Що хтось тобі на долю й щастя сплів.
Отим добром ти не торгуй, за злато!
За мерседес, за дачу у раю,
Степи, проста, стара селянська хата ‒
Це все що душу береже твою!
ID:
333182
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.04.2012 22:34:38
© дата внесення змiн: 17.07.2022 16:39:33
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)
Вкажіть причину вашої скарги
|
