Знов зима лютує за вікном,
Знову сніг кружляє в дикім танці,
А мороз чарівним пензлем там, за вікном
Вимальовує малюнки дивні вранці.
Заметіль там розігралась не на жарт,
Всюди луна її холодна пісня.
Ще довго не затихне цей азарт,
Заметіль ще розгуляється допізна...
Але вона кружляти в танці вже стомилась.
На мить спокійно стало, а в тиші
Сніжинки-подружки із хмар злетіли
Й безшумно опустились, мов живі.
Затихла пісня вітру, танець снігу згас.
Мій сад убрався в срібно-білі шати.
А за вікном у цей ранковий час
Малим сніжинкам захотілося літати.
