Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Морозний день … - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк, 13.02.2012 - 06:58
...якщо двоє людей роблять те саме -- то це завжди НЕ "те саме"... Бог єдин, а стежок до нього безліч... "...не багато з нас, брати, намагаймося стати вчителями, бо з учителів -- більше спитають..." -- це так, до слова прийшлося
molfar, 12.02.2012 - 22:15
не часто - нечасто (тут пишеться разом), окремо писалося б у реченні:Мольфар останнім часом заходить не часто, а дуже рідко. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Слово, котре можна замінити словом без не...От уже й частіше... molfar, 12.02.2012 - 22:07
Мольфарові слова - не догма. Вони лише - вказівник напрямку руху, і діють незалежно від того приймаєте Ви їх чи ні. Сам факт, що Ви задумадись над сказаним мною - вже позитив )
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То не просто позитив - то суперпозитив і я Вам безмежно за нього вдячна! Мольфар - то чудо, котре трапляється в житті не часто!...
molfar, 12.02.2012 - 21:30
Ой, як тепло написано!1.Мов сонні кури, ліняться думки.. - пропустили кому. 2.А серце в грудях, як мала дитина, Натхненно п’є вибагливі рядки! - тут не зовсім вдало використано алегорію (дитина у Вашому серці натхненно п`є рядки - уявили картинку?) - Радіє серце, як мала дитина, Коли читаю пристрасні рядки! 3.І крапля меду на устах, чи мрія, - тут Вам треба обирати між І та ЧИ, їх поєднання тут недопустиме. Наприклад Краплина меду на устах, і мрія (кома після мрії зайва, доречі) 4.зайчаток вже весняних - тут ВЖЕ - слово-паразит. Можна: Довкола зайченят весняних сіє, 4. Що спритно розбігаються - є тут часова проблема: спритно розбігатися можуть зайчата, котрі вже Є, розумієте? А у Вас їх лише створює уява, як же вони можуть одразу розбігатися (мова йде власне про сполучник ЩО), добре було б тут ще подумати, бо мало б бути: Що згодом розбігаються кудись... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І перше речення вмирає у агонії наступних...Так мабуть якось... Дякую, Мольфаре мудрий, та мені, мабуть Вашої мудрості повік не сягнути...))) Я просто по-іншому деякі речі розумію, може й неправильно, але все ж... І так: 1. Дякую, пропустила; 2. Тоді вже може краще: Радіє серце, як мала дитина, Натхненно п’є вибагливі рядки! (вибагливі і пристрасні - ну вже геть різні за змістом)) 3. Чи мрія - вставне, тобто можна і в дужки. Чи краплина меду не може бути мрією? 4. Вже - не паразит у даному разі, а акцент, що саме зараз і зрештою розбігаються уявні, теж не дійсні, одже і часова проблема зникає... Я Вам дякую, але ж мабуть і справді ще далеко до всього... Може прийде з часом, а не прийде, що вдієш... Не можу бути іншою, поки-що... Тому й даруйте за впертість, і що не погоджуюсь... інколи... Та все ж дякую за час - то найдорожче, що є в нас.... Г. Король, 12.02.2012 - 20:41
Вірш викликає дуже приємні відчуття закоханності у життя, природу і поезію...
Окрилена, 12.02.2012 - 20:02
Дивуєте, Лесю, польотом і зигзагами Вашої уяви!!! Живо і передчуттєво !!!
Ярослав Дорожний, 12.02.2012 - 19:34
згідно законів фізики, зваблива крапля на губах, падає на шию, а не вгору. тут, очевидно, діють закони поезії гористий твір Раїса Гришина, 12.02.2012 - 19:22
А серце в грудях, як мала дитина,Натхненно п’є вибагливі рядки! Молодець, Леся, краще вже не скажеш.... Наталя Данилюк, 12.02.2012 - 15:59
Мов сонні кури ліняться думки... - Оригінально як!..Одразу викликає щиру посмішку! Ще трохи до весни...Гарний вірш,світлий і позитивний(у твоєму творчому доробку небагато такий піднесених віршів,як оцей,тому приємно читати такий позитив у тебе!
Валя Савелюк, 12.02.2012 - 15:43
ммм... красотулічка яка... просто чудечко вийшло у Вас, миле і лагідне... стільки світла у цих рядочках... ніби янгол душі пушинкою торкнувся... жити хочеться -- у весну віриться! Морозний день на сонячних бантинах... І крапля меду на устах, чи мрія, Так самоцвітно виграє увись! Довкруг зайчаток вже весняних сіє, Що спритно розбігаються кудись... |
|
|