Кудись поділась віра в чудеса
І безкінечних мрій політ зірвався.
Манливо дивляться байдужі небеса...
А на душі лиш попіл днів зостався.
Кудись полинули надійливі думки,
Мабуть угору подались, до сонця.
А серце розриває на шматки
Самотній стукіт в зніженій долонці.
Кудись пропали вірність і любов,
І почуттів із вуст гарячий подих.
Та що тримає на цім світі знов?
Весняних коливань безпечний порух!
