Знов Чорна карта* увібрала кофеїн,
Й бордовий келих світиться святково –
Всього то відблиск електронних техно змін,
Комусь складе творіння суть основу.
А збоку заіскрився ще маслини блиск,
Зелені, з кісточками всередині.
Таке буття: шукаєш зайця, вкрав вже лис
Учора, теж, мабуть, і в завтра днині.
Реальність творимо укупі разом ми.
Із ким? Та як там попадеться, вийде:
Фатум, і Доля й Hard Rock серед зими.
Я знаю Сварги** шлях, Весна ще трішки й прийде!
* - напис на філіжанці;
** - із санскриту – сонце.
25.01. 14.35. кафе «Старе місто»
Вже недовго залишилось до весни...Хоча,у нас такі снігові замети-що весною ще й не пахне!.. Хотіли зими-тепер маємо.Дуже затишна атмосфера у вірші! І зміст глибокий,філософський.