Я все ще тримаю за руку твої думки…За твоїми крилами світ геть зовсім не подібний на нас..
Тихо, дивно і по максимуму шалено…. Десь приблизно так ми думаєм…
Шматок тишини з тобою ніяк не замінять денні балачки оточуючих…
Ця осінь за вікном…там вона твоя а тут моя…Минула була нашою…я так скучилась за глибиною неба в наших днях..
Пам"ятаю вулиці, дні, ночі, пам"ятаю ти змушувала яскравіти навіть просту листівку… А пам"ятаєш як тримаючи тебе за руку, я відчувала що тримаю всесвіт?...А я пам"ятаю…
Це так по справжньому….Ми так пристрасно любили час який збігав так швидко..Чуючи десь близько твій вереск, на концерті, я була найщасливіша… Ми стрибали, кричали, співали, жили, тримались за руки і обожнювали Нутеків….
Ти живеш в мені десь зліва… я так скучаю…Тут сльозою виливаються мої спогади….А за вікном ті ж зорі і я згадую як ми засинали під небом Лондона….посміхнуло) і таке знами було…
Неперевершена, так не схожа на правду…після себе зоставила купу спогадів і купу емоцій……А ще ти болиш мене там же…зліва…
Думаю це ще не кінець, нашої такої невагомої історії..
