От два роки промайнуло,
Як я б'ю пороги,
Як щомісяця на мене
Чекають дороги.
Як не в область ,то в столицю
Їду на поклони,
А приїду посилаю
В дорогу прокльони.
Хто в інстанціях бував
Мене зрозуміє
Чому після тих відвідин
Башка туманіє.
То се не те,то те не те,
То не та печатка
От тебе й загнали в кут
У них мертва хватка.
В які тільки інстанції
Я відчиняв двері,
Що раз більше печаток
Було на папері.
І здавалось, що вже все
Нічого придертись
Та повинен в який раз
Ні з чим назад пертись.
Ну й сильний наш бюрократ,
Сильний та могутній,
А відвідувач для нього,
Як вітер попутній,
Що нарушив тишину,
Швидше його гнати,
А папір й за третім разом
Можна підписати.
Щоб було, якби одразу
Тобі папір дали,-
Та тоді б ми просто їх
І не помічали,
А так вистоїшся день,
Та підеш ні з чим,
От і згадуєш го словом
Не тихим, а злим.
Половина тих інстанцій
Зовсім ні при чому,
Не зарадять, лиш мішають
Вони ділу твому.
Та тримаються за крісло
Штани протирають,
Чим більше б'ють печаток,
Більше грошей мають.
І от так от всі два роки,
От так із дня в день
Не рушається віз з місця,
А стоїть, як пень.
Обростає печатками
Й ще більш загрузає
І чи зрушиться він з місця,
То ніхто не знає.
В Києві вже сотий раз,
Сиджу на вокзалі
Повертаюся ні з чим
Я додому далі
Бракнуло якогось слова
О, Діво Маріє,
Може Ти мені поможеж, -
Бачиш, що ся діє!
16.11.1995р. м.Київ ж.д.вокзал
Так "питання" хоч вирішили чи ні? Чи ще висить? Ну вже хоч на вокзалі не треба буде сидіти - я буду радий Вас прийняти на ночівлю і допомогти чим зможу.
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, це було шістнадцять років тому назад. Тоді і написано на вокзалі в Києві. А питання звісно не вирішив , непробивна стіна, без важкої артилерії, мортіри не проб'эш !