Ти молоде вино, що п*ється в електричці.
На вибитих шляхах твоєї шкіри піт.
Я чула запах твій. Там, у гірської річки,
Де ти, небесний, раз прийшов в століт.
Ти шепіт пелюсток рододендрону в горах.
Ти яструбиний клич, цвіт папороті в тьмі.
Ти плив шипучих хвиль, на сонечці прозорих.
І гомін хмар в небесній вишині.
Такий, як ти, ніколи не загасне.
Ніколи зі шляху не повернуть.
І як наплечник плечі перетягне,
Ти з сміхом доплетешся як-небудь.