переклад вірша Каті Желєвої "В глубине" - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172612
Від весни півжиття відміряю…
Вітер, сутінки легко греби
Ти по сонній сибірській артерії
І по втомленій часом Обі.
Там півмісяць обвуглений тане
На сплетінні зіркових ланів…
І в незайману чашу Алтаю
Витікає відвар моїх днів.
Лиже дощ мені досвітні рани,
Гнуть коліна камінні мости…
Ну, а я під весіннім туманом
Захлинаюся від пустоти.
Хмари падають в неба тенета,
Там де місяць забитий, мов щит…
І моя заблукала карета
У твоїй одинокій душі…
2010
Ось про цей вірш я тобі говорив. Толково, вірш з ізюминкою. Гарні як ритм так і рифма. Так і повинно бути! А те що трішки недопрацьований і критикам є до чого дорватися, то це інша справа. Але часто допрацьовані вірші втрачають ізюминку.
Я с годами изменил своё мнение о внесении правок в стихи, но переводы Катиных стихов меня ничто не заставит менять, ибо изюм, который ты так точно подметил, потеряется. А я этим изюмом шибко дорожу, братан.
красивий переклад,
я лиш тут спіткнулася: може, краще "під весняним туманом"? весінній - хм... щось не те.
і - "досвітні" - наголос на другому складі,
хоча "досвіта" - на першому.
у вас дивовижні вірші, я зачарована
Пётр Кравчина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
благодарю. но заслуга-то не моя. Заслуга Катина.
В ближайшее время я выложу аудио-версии своих переводов и, думаю, тогда у вас претензий не останется.
А те що трішки недопрацьований і критикам є до чого дорватися, то це інша справа. Але часто допрацьовані вірші втрачають ізюминку.
