Від літа віє вітром дивних змін,
Смугастими, яскравими думками,
В лугах хвилястих, зіллям до колін,
Хвилюючими, радісними снами.
Сріблястим блиском лагідних річок,
Замріяними, світлими ночами.
Вінків дівочих шелестом стрічок
Та поцілунком ніжними губами.
Від літа віє ранішнім теплом,
Відлунням гроз та свіжою травою,
Духмяним хлібом, щастям і добром
Та мирним небом в нас над головою.
Від літа мрієй трохи повіва.
Бо марить казкою дівоча врода.
Дарує літо кожному дива
Та кличе в небо матінка-природа.