Чому Ми знову безголове стадо
Мігрантів і рабів розплескана юрма
Чому лиш віскі, мерси, прадо
А Нашого вже зовсім і нема?
Скажи, всесвітній Розуме чи Боже
Ми обдаровані Тобою навіки?
Чи Нашій долі місце тут не гоже
Чи Ми попали не у ті часи, роки?
Невже той давній пращур з України
Перед Тобою гріх смертельний сотворив
Убив він вперше брата, батька, а чи сина
А може плід із яблуні їх спокусив?́́́́́́́́́́́́́́
Дай відповідь Мені на тисячі питань
Невже Ми самі безталанні в цілім світі
Що навіть Ти не слухаєш благань
Народу, що за нього Ти в отвіті?
За Вас - Ви сміли мені це казати?
Бездушні хробаки найкращої землі...
У Вас є воля тільки нарікати
На глибину нещастя у такій пітьмі?
Що Ви руками Власними творили
За довгі роки свого існування?
Що Ви боялися, вбивали,соромились
Братів, сестер... і тільки нарікання
Згинали голови перед катами матерів
Навшпиньки ходячи до "хати скраю"
Собор бензином лиючи, щоб догорів
Той храм духовності у Вашім раї.
І Ви ще смієте на мене сподіватись?
Та будьте прокляті,Ви вічні кріпаки
У новім світі Вам не об'єднатись
Бо Ви, як в тісній банці - павуки.
Приходьте лиш тоді до мене з молитвами
Коли не буде рватись прапор на шматки
Коли ви станете єдиними віршами
А не як вирвані з історії бездарнії рядки
