Мільярдами і мільйонами,
Міріадами самоцвітів…
Під твоїми (його) заборонами
Уникаєш розквітлих квітів…
Поміж вами і врізнобіч,
Де вирують ночами штилі,
Ви живете (не) пліч-о-пліч,
А в далекій зеленій милі.
Замість вас та наявних богів
Вимирають прийдешні люди.
Не квітки дарувати ти смів,
Розсипав пелюстки повсюди.
Розсипав пелюстки повсюди - ці три слова можна по-різному трактувати Для мене це романтично прозвучало. Уява малює - широке ліжко з червоними шовковими простирадлами,що мило всипані білими пелюстками троянд... В такому разі, може ну їх ті букети, якщо можна бути коханою і потрібною на їхніх пелюстках Ой, розбудили ви своїм віршиком мою фантазію
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наштовхнуло трошки на написання цього вірша фраза дівчини, що вона не любить квіти...
То дійсно трошки романтично, бо він квіти не дарував, знаючи її "нелюбов" до них, а пелюстки розсипав до ніг...
