Заплющую очі.
Знаходжу себе на подолі,
десь серед ночі та осені.
В її товаристві.
В безлюдному дворику,
де душі померлих акторів
знайшли свої ролі.
Де тіні артистів
бродячого цирку,
що так і не вийшли
з цього́ лабіринту будинків,
посохлого листя та мороку
на зустріч безжальному вироку.
Вони заховались від кітчу.
З живих лише ми залишилися,
вбиті кагором і відчаєм.
Не можу боротись зі страхом її
і своїм нетерпінням.
Симфонія вітру,
старого каміння,
вистава трави з ліхтарями,
наближення ранку,
човгання кроків,
вікно без фіранок
з колискою,
світло зірок,
що, здолавши мільярди
світлових років,
в зіницях її неосяжних
поблискують.
жовтень 2010р.
оригинальное название пошло не от слова "подол", ибо оно является не особенностью местности (его вообще самого по себе - нет), а его "юбочным" напоминанием.
Ігор Дзюба відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю, ви помиляєтесь. Назва місцевості походить від старослов'янського «подол» — низина, низинна місцевість. А взагалі, як на мене, великої різниці нема з якої літери)