Світло! Я кличу тебе! Загляни у глибінь моїх очей! Я закрию їх і зловлю тебе. Щоб потім дарувати всім іншим! Світи! Просто Світи! І моя усмішка передаватиме тебе все далі! Світи! А тоді, коли я, втомившись, знову закрию очі ти будеш вічно зігрівати мене і радувати тих, хто любили мне ! Світло! Живи у мені! У моїх очах! У моїй душі! Прошу тебе! Просто світи! Так як у тих казках, де сяйво захоплює закоханих, просто світи! Даруй любов…! Світи йому, мені, всім тим хто просить, і світи тим, хто не може побачити тебе, бо засліплений чимось темним… Кожного ранку, коли я прокидатимусь, говори мені – дивися очима на людей та перенось їх у країну мрій, у країну, там де Бог світить яскравіше. Кажи їм слова, яких вони так потребують, коли закриваються у собі. Світло! Роби те для чого ти є. Для чого ми є. Для чого все є. Люби. Так сильно, як тільки можеш. Так багато, як тільки можеш. Стільки, стільки можеш. Люби ти. Будь любимим. Хай любить твій брат. Хай любить твоя матір. Хай любить малесенька дівчинка, яку ти виховуватимеш. Хай любить все, на що подивишся ти своїми до сліз наповненими світлом очима. Любов кличе тебе. Просто зроби перший крок. Просто щиро полюби. І ти засвітишся, немов найчарівніша казкова істота. А потім подібним вогнем засяє все у твоєму житті. Уповай на любов. І любов завжди допоможе. Завжди засяє у відповідь найяскравішим вогнем. Найкрасивішою усмішкою. Найсвітлішим почуттям. Дуже близьким та дуже теплим. Просто люби.
10 березня 2008 00:58
