Візьми мої листя, Америко, візьми їх Північ і візьми їх Південь,
Хай вони всюди будуть довгожданими, бо це ваші власні нащадки,
Огорни їх Захід і Схід, бо вони огорнуть вас,
І ви, попередні [листя>, з любов’ю поєднайтеся з ними, бо вони з любов’ю єднаються з вами.
Я линув до старих часів,
Я вчився біля ніг величних майстрів,
І зараз, якщо б можливо – О хай би величні майстри повернулися і вивчали мене.
Іменем Штатів [запитую>: чи можу я зневажати древністю?
Чому ці діти древності виправдовують її?
