Ввімкніть мені ніч,
бо інакше я збожеволію
я заплачУ своє мито
вимкніть світило-
на рубильнику 1000 вольт
велике теракотове сито
волію без нього
хай буде темно
щоб не вистрілив мій кольт.
Я торкнусь мовчАзного космосу
розхристаною душею
я дотулюсь щокою
пилу на моєму Місяці
а ви ж побудьте осторонь
поки я перевтілююсь
і стану такою
як сузір’я Касіопеї
народжена ним
в зимному місяці
Відчиніть мені, прошу
шлях Чумацький
я по ньому піду
хоча ненадовго
до речі
я полишу свій дім чудернацький
поролонових рим
я накину светер на плечі
а за мною ніхто хай не човгає
я піду… до Тебе, мій Вічний
всі дороги тепер, як в Рим.
