Хто на землі живе і дише,
Той і думки свої колише.
Вони завжди різноманітні:
Сумні, веселі, сірі, світлі...
Як рій комахів у траві,
Думки літають в голові, -
То гріють спогади життя,
То щось ховають в забуття.
То відчиняють знову двері
Віршам та прозі на папері,
То раптом захвилюють мрію
І цвіт її в душі посіють...
Коли думки посвятить меса,
Закрутяться життя колеса...
Від думки кожної, - і крок...
Не потони у злі думок!
