(або пісенька плагіатора)
(переклад пісні Владіміра Висоцького)
Я вибухну, як триста тон тротила,–
нетворчого в мені заряди зла:
до мене Муза в гості залетіла,–
лиш трохи посиділа і пішла.
Були на це важливі мо' причини –
і скиглити не маю права я.
Ну, уявіть собі: вночі… і у мужчини –
що скажуть люди про таке, хто зна'!
І все ж мені досадно, одиноко –
вам люди підтвердять, що Муза ця
засиджувалась тижнями у Блока,
а в Пушкіна безвилазно жила.
Весь в нетерпінні кинувся до столу,
та – Господи помилуй і спаси –
вона пішла. В мені все охололо.
Й три гривні взЯла – мабуть на таксі.
Скаженим звіром бігаю по дому.
Бог з нею – Музу я простив.
Вона пішла до когось молодого.
Я, мабуть, її слабо пригостив.
Торт величезний, втиканий свічками
зів'яв із горя, висох, як і я.
Допив я із сусідами-жлобами
для Музи налаштований коньяк.
…Пройшли роки, як люди в чорнім списку
минули… Позіхаю від нудьги.
Вона пішла без крику і без писку.
Лишились після неї два рядки.
Ось ці рядки – (без сумніву – я геній!
Всі на поклон до мене мають йти!) –
«Я помню это чудное мгновенье,
когда передо мной явилась ты»!
-------------------------
Владимир Высоцкий
Песенка Плагиатора
Я щас взорвусь, как триста тонн тротила,-
Во мне заряд нетворческого зла.
Меня сегодня Муза посетила,
Посетила, так, немного посидела и ушла.
У ней имелись веские причины,
Я не имею права на нытье.
Представьте, Муза ночью у мужчины!
Бог весть, что люди скажут про нее.
И все же мне досадно, одиноко,
Ведь эта Муза, люди подтвердят,
Засиживалась сутками у Блока,
У Пушкина жила не выходя.
Я бросился к столу - весь нетерпенье,
Но – господи, помилуй и спаси!
Она ушла, исчезло вдохновенье
И три рубля, должно быть, на такси.
Я в бешенстве мечусь, как зверь, по дому.
Но бог с ней, с Музой, я ее простил.
Она ушла к кому-нибудь другому,
Я, видно, ее плохо угостил.
Огромный торт, утыканный свечами,
Засох от горя, да и я иссяк.
С соседями я допил, сволочами,
Для Музы предназначенный коньяк.
Ушли года, как люди в черном списке.
Все в прошлом - я зеваю от тоски.
Она ушла безмолвно, по-английски,
Но от нее остались две строки.
Вот две строки,- я гений, прочь сомненья!
Даешь восторги, лавры и цветы!
Вот две строки: Я помню это чудное мгновенье,
Когда передо мной явилась ты!
