Німію... Тремтять пальці, плечі, губи...
Не відчуваю нічого крім холоду й болю
На підвіконнях тремтячі тіні рвуть себе на волю
Вже не сочиться тепло, заіржавіли труби
Холодна підлога, пісок під ногами
Вбиваючі погляді єхидно в задзеркаллі
Страждання, картання, голодні бажання, незвідані далі
Стискання скронь до різкого болю руками
Легкі коливання повітря в підсвідомості
Дзвенять без причини чи наслідку - вільна
Чи в відчаї втрачена? Байдужа, для вас – лише дивна
Загублена в коридорах власних підвалів, в невідомості
Маленькими краплями сочиться кров на підлогу
Губами стискаючи пальці, смакуючи болем
Не відчуваючи страху, не знаючи волі
Для них – нерозуміння, хаос, божевільна, впадаю у знемогу
Мій друг, ти ніч, мій тихий «рай на півгодини»
Дивлюсь крізь тонкий силует на мереживі неба
Я знаю – там ти, там воля, втікаю від себе - так треба
Дивлюсь я на тебе, ледь стримую сльози... очима дитини
