Ти зруйнувала цілий світ так просто, як із карт будинок.
Він твою душу розтоптав і внічию скінчивсь ваш поєдинок.
Він був неправий, він це знав, але пішов і не побачив,
Як серце кров"ю облилось, як світ йому за бій віддячив.
А ти лежала долілиць і з шумом вунісон мовчала,
А він пішов у ніч кудись і не відчув, як ти вмирала.
Майбутнє із минулим в танці душ зійшлися
І у невтомному екстазі тебе сьогодні вбити поклялися.
І ти лежиш. Бездушна річ. Дурна, розірвана і квола...
Без місця в світі, без життя, твій одяг - шматя...майже гола.
І зараз в пору б щось сказати, когось із рідних пригадати...
Так ні, бо ж він твоє життя, його лиш хочеш зараз відчувати...
І ти кричиш несамовито, кричиш у тишу, з тишею кричиш,
Але його нема, нема й не буде, він там, де не буває тиш.
І ти шепочеш...Тільки вітер твою сповідь слухати лишивсь.
І ти померла. Все затихло. Вже твій суд скінчивсь.
