Там, де вечір колише колосся,
там, де місяць відмірює кроки
я вдихаю твоє волосся -
я чекав цього тисячі років.
Де стираються грані світів,
де кінчаються подані строки
притискаю тебе до грудей.
Я чекав цього тисячі років.
Де раби повстають на панів,
де затьмарили сонце пожежі
я десятки і тисячі днів
осаджаю ненависні вежі.
Де породжені янголи снів
помирають, отримавши спокій,
я проковтую вічність віків.
Я чекав цього тисячі років.
Там, де ранок пролив молоко,
де тумани затьмарили очі,
накриває тебе полотно
тільки нашої вічної ночі.
Де забули закрити вікно,
де насипано зорей в долоні,
небо наче гаряче вино...
ми злітаєм удвох з підвіконня.
Де убитий я місяцем був
все стоятиму дихаю поки.
Я вдихаю тебе до єства.
Я чекав цього тисячі років.
