І
Херсон зустрів мене привітно;
На Рози Люксембург я поспішав.
Чудовий ранок злинув непомітно.
Якийсь прохожий посмішкою привітав.
Я брів тоді собі по Ушакова,
Від вокзалу, в сторону Дніпра.
Пояснили чим добратись до Комкова.
Була чудова, теплая пора.
Безстидниці нагою красувались,
Стрючки з насінням дивними були.
Сподівання містом любуватись
Сильних вражень так й не принесли.
У «Цюрупи» справився я швидко;
Вертаюсь в Київ, є квиток.
Міста за вікном уже й не видко,
Стукіт коліс, безліч думок.
ІІ
І знов мені дорога до Херсону:
«Тепер вже пан, або пропав.»
Абітурієнт, лишень й потому.
Студентом вузу щоби став.
Лілея перша нам відкрила двері,
Не так гостинно, але все ж.
Тоді вселялися за хабарі.
А їм відомо нема меж.
Екзамени та ресторани,
Так чередувались тії дні.
В кінці – кінців списки бажані
Заспокоїли душу мені.
ІІІ
Перша сесія - ще все цікаво,
Аудиторії, та нові відчуття.
Знайомства, погляди лукаві,
Окрилені, відомі почуття.
А потім справжнім став спудеєм …
Колючка і Орбіта, Київ та Балкан,
Постійним був завсігдатаєм.
Горе й радість залишав я там.
Хотілось побувати і в Фрегаті,
Одного разу дружною юрбою.
Охороною під нагляд взяті,
На вихід спроваджені з журбою.
Отак жили студенти-брати,
Поки шість років не сплило.
В науку впрягалися завзято.
Ще й у горілку та вино.
А що Херсон - стоїть і досі,
І «Альма Матер» у парку …
На голові моїй лиш просідь,
Та легкий біль в правім боку.
