Сьогодні все, минули ті роки,
у мене серце рветься на шматки
від болю, що безжально завдаєш,
від думки, що мене більш не кохаєш.
А як було..., лиш вспомни, ти згадаєш
як цілувались вперше, памятаєш
як разом йшли, а руки як тремтіли,
мої уста з тобою торопіли.
Хоч мріяла сказати лиш слова,
що в тебе закохалась, не могла.
А зараз можу, та чи чуєш ти,
від себе хочеться тепер лиш утекти.
Ні, я не смію ні в чім тебе винити,
минулого нам більше не змінити,
хоч хочеться..., нажаль тепер ми осторонь,
погас між нами почуттів вогонь.
А може..., та це лиш пусті слова,
забрала все з собою ніч німа,
а я, не знаю де тебе знайти,
не волі прагну, а ти, лиш утекти.
Від мене, від себе, від минулого,
від покликів майбутнього чудового,
від всього, що повязувало нас,
розлуки не минути, настав час.
ID:
194159
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 06.06.2010 22:59:16
© дата внесення змiн: 06.06.2010 22:59:16
автор: nastik
Вкажіть причину вашої скарги
|
!!!!
