Здавалось, розмові ніколи не буде кінця.
Вже стомлене сонце повільно за обрій скотилось,
І небо вечірнє намистом розкішним покрилось,
І сон вже колише натруджені руки вітця.
Та з мамою я примостився на кухні тісній
І думка в дитинство далеке моя полетіла,
І вервицю спогадів раптом в душі пробудила,
Що міцно, здавалось, заховані спали у ній.
Там роки над нами, як вершники браві, несли́сь
І стін кам'яниці немов би зненацька не стало,
А мамине слово, що душу завжди зігрівало,
Цілющим нектаром лилось, як бувало колись.
Я ждав цього часу, я бурям назустріч ішов
І віру проніс, як в долонях свічу мерехтливу.
Я знав - ця розмова для мене, як сповідь, важлива,
В ній спокій сподіваний врешті для серця знайшов.
Далеко за північ... А голос і далі бринить.
Як в добрі часи, наша кухня нас знову пригріла.
Все так, як колись, тільки мама чомусь посивіла...
Все так, як колись, лише серце чому так щемить?..
Не дарма старі люди кажуть "Світ тісний".. Ось так на сайті , де багато тісяч чи навіть мільйонів користувачів можна зустріти земляків.. Можливо ми ще й з одного району (Я - з Немирівського)
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я читав теорію, що між всіми людьми існує певний зв'язок: хтось когось знає, хтось комусь - родич. І таких ланок в середньому 7 чи 9...
Мої батьки з Хмільницького (колишнього Уланівського) району.
Були.... Нажаль.. Мати загинула 31 рік тому від рук убивці-батька..Тобто, ми (п"ятеро) одночасно позбулися обох батьків.. Виживали дуже важко.. вчили молодших..Але - вижили!! І все гаразд у нас!! Мати була неймовірною людиною..лагідною, людяною, терплячою.. Вічна їй пам"ять і наш доземний уклін.. ДЯКУЮ ЗА ВАШІ ТЕПЛІ СЛОВА!!
Бережіть Вашу МАТУСЮ!!!
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за щирість. І за те, що вижили в складних направду перипетіях долі!!! Ми, як виявляється, земляки (батьки мої, про яких ці твори, походять з Вінниччини...). Тож, шануймося, бо ми того варті!