* * *
Ну що ж, я націоналіст.
Після поразки теж ним залишився.
Але у дурні все ж я не пошився,
і бачу зброї безпорадний зміст.
Ні, я не втік, боровся до кінця,
прекрасно бачачи, що все це безнадійно.
Не варто вести безнадійні війни,
це справжнім ватажкам не до лиця.
Не личило на сталінський терор
відповідати упівським терором.
Посіяли ще додаткове горе —
на галичанських землях плач і мор.
Не хочу вірити, що хтось передбачав
такий небажаний кінець святої справи.
Спалахують у пам'яті заграви
і бачу очі тих, кого ховав
під килимами букового листя.
Повзуть з Галичи¬ни криваві вісті:
хапають тих, хто і не воював...
Висока за амбіції ціна.
Опісля п'янки йде гірке похмілля
Так зрозуміло все було в підпіллі!
А зараз туга. Як пече вона........................
продовження буде......................
Мне Ваш стих этот по настоящему понравился! Вы мыслите широко. Я уважаю национал-социализм и считаю,что ,на сегодняшний день,это единственная надежда на спасение белой цивилизации,но удержаться в современных джунглях нашей планеты можно только вместе т.е. всем славянским миром,а местячковые бои кроме горя и разочарований ничего рационального в себе не несут-это всё обманки похожие на правду,а принцип всё тот же(Юлий Цезарь)"divido et impere"- разделяй и властвуй.
Leonar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя — чисте полум’я, ми живемо з невидимим сонцем усередині нас.
