Кому тепер у світі легко,
чому так дуже важко всім?
А от кохати теж не легко,
але ж бажають у душі,
того усі кому бракує,
того зазнаного чуття,
що рушить стіни і мурує,
найзаповітніші дива,
усім хто сам в собі сумує
без наймилішого чуття...
І я таку людину знаю,
яка замкнулась у собі,
хоча й чим можу помагаю,
та просто в неї в голові -
думки закрались мимовільні
і нікуди не хочуть йти.
Тут треба певний час чекати,
хоч не експерт, та я скажу:
те, що судилося людині,
то це буде і втому суть;
тут нарікання не поможуть,
на свою доленьку оту,
яка тебе зведе з душею,
що покохати не забудь.
А та зі свої сторони,
тобі взаємністю відкаже
і ви полинети у сни,
які чекала ти відразу,
і без терпіння - бо так є))...
