Мені хочеться цю осінь взяти за щоку і довго смоктати,
як цукерку, як барбариску, що ріже піднебіння і ясна.
Налаштувавши камеру, і підготувавши себе до справжнього снафу,
я чекатиму, коли вона зважиться мені перерізати горло,-
щоб бензином стікти у калюжі до останньої краплі,
щоб нарешті заснути без етаміналу натрію.
Пісял кожної зустрічі із тобою, як після найсильнішої галюцинації,
я ретельно усе нотувала у своєму байблі.
То хоч тепер, коли навіть листопад під усіма кутами зору
виглядає як однозначна крапка,
передивись цей фільм зі мною у головній ролі, перечитай мої записи...
Може щось таки зрозумієш. барбі.
