Мій тиждень приходить, як бідний той родич,
Голодний, веселий, кумедний і злий,
І дивиться пильно, чи в мене не вродить,
Щоб хліб, і до хліба, і гроші були.
Комори порожньої не переносить,
«Давай, ворушися» - волає мені.
Кручуся і думаю, може, вже досить,
Коли вже почнуться твої вихідні.
Нарешті субота мій тиждень накрила.
Мене доїдають вже декілька днів.
Нарешті субота, але понеділок
Вже ломиться в двері, мабуть зголоднів.
Під лоба вкладається тиха молитва,
«Не пий мою кров і не їж мою плоть».
І як же набридла сверблюча гонитва.
Дай спокій мені. Взагалі, не підходь.
Я виставив тиждень робочий із хати.
Лежу на канапі, під боком фуршет…
Що діється, в біса? Не можу лежати,
Півдня провалявсь і дохожу уже.
