Дивись які яблука
Висять нині гронами.
Висять коливаються
І падають дзвонами.
А серце взяло
І з ними злилось.
Злилось, з'єдналось,
Почутями напилось
І в вогні так осталось...
Горять і палають
Твої почуття.
Гарячим наливом
Летять в небеса.
Ти тільки жаліла,
Що низько злетіла.
Що мало відчула
Пісню шалену
Гарячого тіла...
Та серце вкусила,
Ніби акула,
Заздрість чужа...
І що це за люди -
Плазуни, а не птиці...
Бо заздрість буде
Їх завжди питати.
Чому це ви ниці
Не хочете в небо...
Чому це вона
Взяла і злетіла.
Чому?.. А не я...
І будуть лежати
Камінням без діла,
Ніби не їхне
Проходить життя...
