Загубились ми у світі
Нема куди усе подіти
І нема отої істиної миті
Любові, загублені всі діти
Мрієш тихо у вікно
Вдуші вогнем палаєш
Та чим закінчиться воно
Ніколи ти незнаєш
Жити цим до смерті требе
Пронести в серці, крізь життя
Очі підводити до неба
І прийнять оте буття
Кохання в серці треба мати
Бережно його нести
Та ніколи про те не забувати
Стрічку вірності плести…
